м. Красилів
В Україні існує проблема, не дуже помітна на перший погляд. Це проблема взаємовідносин між громадянами-власниками земельних паїв – орендодавцями та підприємствами-орендарями земель.
Проблема в тому, що люди, підписавши договір оренди землі з тим чи іншим орендарем, часто потрапляють у кабальні взаємовідносини зі своїми ж орендарями.
Чому ці відносини є кабальними? Тому, що орендарі, обробляючи чужі землі (землі, що належать громадянам-орендодавцям), поводяться на цих чужих землях як повноправні власники-хазяї. А тим, хто дійсно є власниками земель, відводиться роль непроханих гостей, які до того ж ще й насмілюються вимагати собі орендну плату!
Простий і дуже поширений приклад: до складу земельного паю входить ділянка, яка в державному акті на право власності на землю визначена як сінокіс. Тобто, на цій ділянці має рости трава – для випасу худоби і для заготівлі сіна. При цьому яке-небудь агроформування залюбки бере в оренду цей сінокіс, розорює його на ріллю і вирощує на цій ріллі якісь польові культури. А орендну плату за взятий в оренду сінокіс сплачує не як за фактично використовувану ріллю, а як за сінокіс – тобто таким чином відчутно недоплачує громадянину-орендодавцю. Такі випадки є досить поширеними, і так з року в рік. І це лише один епізод, один з багатьох способів зменшення доходів громадян, які передають свої землі всяким-різним агроформуванням.
Звісно, не всі орендарі порушують умови договорів, однак проблемні ситуації виникають доволі часто.
І з цим треба щось робити, треба налагоджувати продуману, послідовну систему захисту прав та інтересів громадян-орендодавців.
